Анкілостомідози

Анкілостомідози – загальна назва гельмінтозів (анкілостомозу та некаторозу), котрі зумовлені паразитуванням в організмі людини гельмінтів Ancylostoma duodenale і Necator americanus, що відносяться до одного сімейства Ancylostomatidae. Обидва види цих глистів належать до класу круглих червів (нематод).

Незважаючи на те, що цих паразитів-збудників об'єднує спільна структура, а також цикли розвитку й особливості впливу, який вони чинять на організм господаря, іноді анкілостомідози поділяють по типу збудника на:

анкілостомоз, який провокує анкілостома (Ancylostoma duodenale)
нектокароз, який провокує некатор (Necator americanus).

Анкілостомідози відносяться до найбільш поширених на планеті паразитарних інфекцій: за частотою зараження вони поступаються лише ентеробіозу й аскаридозу. [1]

Основні симптоми анкілостомідозу

Анкілостомідози можуть проявлятися як шкірними симптомами (болючі відчуття та свербіж), так і проявами з боку шлунково-кишкового тракту.

Зазвичай, першими ознаками даної інфекції є свербіж і локалізована висипка: ці симптоми виникають, як тільки личинки паразитів проникають в шкіру. При цьому у людини з легкою формою гельмінтоза подібні симптоми можуть бути відсутні.

При важкій інфекції можуть виникати біль в животі, діарея, втрата апетиту, втрата ваги, втома. Найбільш серйозними наслідками зараження вважаються анемія та дефіцит білка - особливо небезпечні вони для дітей, оскільки можуть уповільнити їх зростання та психічний розвиток. [2]

Особливості перебігу анкілостомідозів

Особливості симптоматики анкілостомідозів зумовлені специфікою життєвого циклу глистів сімейства Ancylostomatidae. На основі цього в перебігу захворювання виділяють три фази:

Інвазійна (тривалість близько 10-12 днів), яка пов'язана з інвазією личинок паразита в організм людини через шкіру - цей процес супроводжується проявами на зразок дерматиту або кропив'янки: на шкірі виникають висипка (еритематозна, папульозна, везикулярна), локалізований набряк; також пацієнт страждає від печії та свербіння шкіри.
Міграційна (тривалість варіює в межах 20-50 днів), яка супроводжується переміщенням личинок глиста по організму господаря. Під час другої фази захворювання організм людини сенсибілізуєтся продуктами життєдіяльності паразитів, що супроводжується розвитком алергічних реакцій. Крім цього глисти можуть травмувати капіляри тканин дихальних шляхів і легеневих альвеол, що вже загрожує бронхітами, трахеїтами, ларингітами, плевритами або пневмоніями. У цей період пацієнти часто скаржаться на кашель, задишку, захриплість, а також підвищення температури до субфебрильних показників.
Кишкова (відзначається приблизно через 30-60 днів після зараження глистами), пов'язана з паразитуванням нематод в тонкому кишечнику, де вони прикріплюються до слизової оболонки цього органу, травмуючи її. У місцях фіксації паразитів утворюються ерозії та виразки, які можуть довго кровоточити, приводячи до розвитку залізодефіцитної анемії: дана стадія має тривалий хронічний перебіг. Кишкова фаза анкілостомідозів також супроводжується порушеннями апетиту, спотворенням відчуття смаку, нудотою, блювотою, болями в епігастрії, діареєю або запорами.

Лікування анкілостомідозів

У регіонах, де такі глисти найбільш поширені (ендемічних регіонах), у випадку зараження Necator americanus, або у випадку серйозного зараження з Ancylostoma duodenale рекомендується прийом препарату Гельмінтокс (пірантел). У таких випадках доза становить 20 мг / кг / день (на 1 або 2 прийоми); курс лікування триває протягом 2-3 днів.

Або доза розраховується наступним чином:

для дітей: 2 мірних ложки Гельмінтоксу на 10 кг ваги на день
для дорослих вагою менше 75 кг: 12 мірних ложок Гельмінтоксу на день
для дорослих вагою понад 75 кг: 16 мірних ложок Гельмінтоксу на день

У випадку не надзвичайно серйозного зараження Ankylostomia duodenale (що зазвичай трапляється за межами ендемічних районів) достатньо дози 10 мг / кг. [3]

Джерела