За статистикою, близько 1,5 млрд (24%) людей у всьому світі є носіями паразитарних інфекцій. Проте, попри надзвичайну поширеність та високий ризик здоров'ю населення (займають 4-е місце після діареї, туберкульозу та ішемічної хвороби серця), гельмінтози внесені до списку «забутих захворювань», оскільки навіть в ендемічних регіонах цим захворюванням не приділяється належної уваги. Причиною такого безпечного ставлення нерідко бувають усталені міфи.
Вважається, що найбільш висока поширеність гельмінтозів відзначається у країнах Африки та Азії, однак навіть в європейському регіоні кожен третій житель є носієм гельмінтів. В Україні, за даними професора С. А. Крамарева, захворюваність на гельмінтози становить 1 000 випадків на 100 000 населення.
Інфікування може відбутися не тільки при вживанні немитої їжі, сирої риби тощо, як ми звикли вважати, а й під час купання у водоймі (личинки можна ненавмисне проковтнути разом із водою), при контакті з хворою людиною або домашньою твариною, зараженою гельмінтами, а також під час контакту з ґрунтом.
Яйця деяких гельмінтів можуть переносити вплив високих і низьких температур, тому вживання злегка недосмаженого м'яса або риби, а також сирих фруктів і овочів – потенційна загроза паразитарної інфекції.
Гельмінти можуть паразитувати як в кишечнику, так і в інших органах: печінці, легенях, м'язах тощо. Вони пригнічують імунітет, спричиняють різноманітні порушення функцій внутрішніх органів та систем, призводять до розвитку багатьох ускладнень.
Відомо близько кількох сотень видів гельмінтів, які можуть паразитувати в організмі людини. В Україні зустрічаються близько 30 з них, в основному гострики та аскариди.
