Гельмінтози у дітей: стан проблеми, особливості діагностики і терапії

Ю.В. Марушко, М.Г. Грачова Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ

Резюме. На сучасному етапі паразитарні захворювання визнані загальнодержавною проблемою. Це пов'язано з їх поширеністю і негативним впливом на здоров'ї населення, що призводить до значних економічних втрат. Особливо це стосується дитячого населення, оскільки серед хворих на гельмінтози воно становить понад 80%. Наведені дані про частоту гельмінтозів, клінічні прояви, діагностику, ускладнення, застосування окремих антигельмінтних препаратів.

Ключові слова: гельмінтози, антигельмінтні препарати, Гельмінтокс.

Гельмінтози — це захворювання, що виникають внаслідок паразитування в організмі паразитичних черв'яків — гельмінтів. У людини зареєстровано паразитування понад 250 видів гельмінтів. В Україні існує приблизно 30 таких видів (С.О. Крамарєв, 2006).

На сучасному етапі паразитарні захворювання визнані загальнодержавною проблемою. Це пов'язано з їх широким розповсюдженням і негативною дією на здоров'я населення, що призводить до значних економічних втрат. Особливо це стосується дитячого населення, оскільки серед хворих вони складають більше 80%. Показник захворюваності гельмінтозами можна порівняти з показниками захворюваності ГРВІ і грипом разом узятими.

Натепер, коли відомі механізми основних патогенетичних реакцій при паразитарних захворюваннях, можна сказати, що вони є причиною важких алергічних проявів, викликають патологію органів травлення і дихання, мають сенсибілізуючий та імунодепресивний вплив, чим забезпечують сприятливий фон для виникнення соматичної та інфекційної патології [7]. За даними ВООЗ, паразитарними захворюваннями в світі уражено близько 4,5 млн осіб, у тому числі аскаридозом — 1,2 млрд осіб, трихоцефальозом — 800 млн, анкілостомідозами — близько 800 млн осіб [30], з них діти дошкільного віку складають 10—20% (табл. 1) [12].

У Європі на гельмінтози страждає кожний третій. За оцінками Світового банку, економічні збитки від кишкових гельмінтозів займають четверте місце серед тих, що наносяться всіма хворобами і травмами [1]. Згідно з даними офіційної статистики, в Україні реєструють 300–400 тис. випадків гельмінтозів щороку, з них 80% — серед дітей [5].

Загальна захворюваність на гельмінтози дітей до 14 років на 2005 р. становила 2025,6 на 100 тис. дитячого населення. Особливо високим є рівень захворюваності серед дітей організованих колективів [2]. І ці цифри тільки збільшуються.

Перші роки життя дитини характеризуються інтенсивним фізичним та розумовим розвитком. В умовах браку ресурсів, нормальний розвиток дитини ставиться під загрозу через ряд факторів, у тому числі інвазію гельмінтів. До найбільш поширених показників здоров'я, які мають значення при геогельмінтозах, належать: рівень заліза, динаміка ваги та зросту, рівень вітаміну А і когнітивний розвиток [12].

Вікова залежність інвазії. Для Ascaris lumbricoides і Trichuris trichiura найбільший ступінь та найбільша часто та інвазії спостерігається у дітей віком 5–15 років. Шистосомози найчастіше та з найбільшим ступенем інвазії зустрічаються у дітей 10–15 років [21].

Генетична обумовленість. Для деяких гельмінтів (зокрема шистосом) інтенсивність інвазії є генетично обумовленою. Зокрема при проведенні досліджень серед населення Бразилії та Сенегалу був виявлений зв'язок інтенсивності інвазії S. mansoni з ділянкою хромосоми 5q31–q33 [28].

Серед усіх гельмінтозів, зареєстрованих в Україні, за даними офіційної статистики, в 2004 р. найпоширенішими є ентеробіоз — 74,8%, аскаридоз — 21,08%, трихоцефальоз — 3,5%. Серед решти гельмінтозів у нашій країні реєструють опісторхоз, гіменолепідоз, ехінококоз, дирофіляріоз, токсокароз [8], які разом складають менше 1% усіх гельмінтозів.

Захворюваність на ентеробіоз та аскаридоз дітей у сільській місцевості значно вища, ніж у містах, що, мабуть, пов'язано з різними санітарногігієнічними умовами в дитячих установах міста і села, а також зі ступенем забрудненості яйцями гельмінтів навколишнього середовища.

За даними дитячої поліклініки №1 Святошинського району м. Києва, влітку та восени у 2010 р. мікроскопічним методом визначили аскаридоз та ентеробіоз у 159 дітей, частіше у пацієнтів дошкільного віку — у 44,6%, ніж у школярів (36,5%) та підлітків (18,9%). Ці глистяні інвазії частіше діагностувалися у дівчаток — 56,2% випадків (табл. 2).

Залежно від джерела інвазії, шляхів зараження та факторів передачі всі гельмінтози людини поділяють на три основні групи:

  • геогельмінтози — аскаридоз, трихоцефальоз, строн гілоїдоз, анкілостомідози;
  • біогельмінтози — теніаринхоз і теніоз, опісторхоз, дифілоботріоз, клонорхоз, фасціольоз, парагонімоз, трихінельоз, ехінококози;
  • контагіозні гельмінтози — гіменолепідоз, ентеробіоз, в деяких випадках стронгілоїдоз і цистицеркоз.

З урахуванням біологічних особливостей збудників гельмінтози поділяють на три основні класи:

  • нематодози (інвазії круглими гельмінтами): аскаридоз, ентеробіоз (гострики), трихоцефальоз, анкілостомідози — анкілостомоз і некатороз, трихінела та ін.;
  • цестодози (інвазії стрічковими гельмінтами): теніаринхоз, теніоз, діфілоботріоз, гіменолепідоз, ехінококози та ін.
  • трематодози (викликані сисунами): опісторхоз, клонорхоз, фасціольоз та ін.

За локалізацією в організмі людини гельмінтів класифікують на кишкові та позакишкові, у тому числі тканинні гельмінти.

Найбільш загальна патологічна дія всіх гельмінтів — алергізація організму і пригнічення імунної відповіді. Гельмінти, їх частини, продукти їх життєдіяльності є алергенами, викликають запальні зміни, чинять імуносупресивну дію і завжди індукують інтенсивну продукцію IgE-антитіл. Все це підтримує або ініціює хронічні алергічні захворювання, такі як кропив'янка, атопічний дерматит, бронхіальна астма. Звичайно, гельмінтози не можна віднести до істинно алергічних захворювань, але треба пам'ятати, що це хвороби, в патогенезі яких алергія бере участь як обов'язковий компонент основного патологічного процесу [7].

Наявність паразитарного захворювання у дитини призводить до пригнічення неспецифічної резистентності організму, що веде до почастішання гострих респіраторних та інфекційних захворювань. Достовірно доведено зниження вироблення захисних антитіл при вакцинації проти дифтерії у інвазованих. Погіршується формування імунітету при ревакцинації проти кору і правця у хворих з паразитарним захворюванням. Також у дітей з гельмінтозом частіше реєструється помилковий віраж туберкулінових проб. Імунна система завжди реагує на дію паразитарного антигену, і тривалий хронічний перебіг інвазії викликає її виснаження. Зниження Тлімфоцитів у хворого призводить до розвитку бактеріальновірусних і алергічних ускладнень. Тому в доповіді ВООЗ (1977) серед причин, здатних викликати вторинний імунодефіцитний стан, на перше місце були винесені протозойні і глистяні хвороби [7].

Вплив гельмінтів на організм дитини дуже різноманітний. Схематично патогенна дія полягає в наступному:

  1. Гельмінти здійснюють механічний вплив на слизові оболонки, що призводить до ураження шлунково-кишкового тракту.
  2. Токсико-алергічний вплив продуктів обміну і виділення гельмінтів, що призводить до розвитку алергічних реакцій у вигляді атопічного дерматиту, астматичного бронхіту, риніту, блефариту тощо, до формування астеновегетативного синдрому, відставання у фізичному, розумовому і психічному розвитку.
  3. Гельмінти використовують поживні речовини з організму людини (білки, вітаміни, мікроелементи). Це може призводити до відставання у фізичному, розумовому і психічному розвитку [13,16]. Такі гельмінти, як волосоголовці, анкілостоми, є гематофагами: вони поглинають кров людини, що призводить до розвитку анемії [15,16].
  4. Міграція гельмінтів та їхніх личинок у життєво важливі органи і тканини порушує їх нормальну функцію, а іноді й повністю виключає її. Вплив паразитів на організм хазяїна нерідко є причиною таких серйозних ускладнень, як абсцеси печінки та підшлункової залози, кишкова непрохідність, перфорація кишечнику, закупорка жовчних проток з наступним розвитком механічної жовтяниці, а в подальшому — цирозу, амілоїдозу, закупорка проток підшлункової залози, залізодефіцитна анемія, гіперін вазіонний синдром (СНІД+стронгілоїдоз) [4].
    Понад 40 видів паразитів канцерогенні для людини і тварин. Згідно з оцінкою ВООЗ, 1,5 млн нових випадків раку можна уникнути, проводячи профілактику паразитозів [3,10,11].
  5. Гельмінтози сприяють хронізації і подовженню термінів лікування тих захворювань, з якими поєднуються (кишкові інфекції, порушення біоценозу кишечнику, шкірні захворювання тощо).
  6. На тлі гельмінтозів знижується ефективність щеплень, не досягається захисний рівень імунітету при вакцинації та ревакцинації проти правця, кору, дифтерії, кашлюку.

Особливістю більшості гельмінтозів є хронічний перебіг захворювання, пов'язаний з тривалою присутністю збудника в організмі, багаторазовими повторними зараженнями. Гельмінтози у дітей частіше супроводжуються різноманітними неспецифічними клінічними проявами: слабкістю, втомою, дратівливістю, порушеннями сну, диспептичними явищами, уповільненням росту й зниженням ваги, зниженням імунного статусу.

Анемія та геогельмінти. Дослідження, проведені серед дітей дошкільного віку Східної Африки, наочно продемонстрували сильну кореляцію між анкілостомозом і анемією. У дітей з прибережних районах Кенії важка анемія була пов'язана з інвазією анкілостомами (>200 яєць на грам) у всіх вікових групах (від 6–76 місяців) обох статей і не залежала від соціальноекономічних факторів [34].

У Занзібарі, Танзанія, низькі концентрації гемоглобіну були пов'язані з анкілостомозами у дітей віком 30–71 місяців. Важливо, що це дослідження також показало зв'язок між ступенем інвазії анкілостомами та іншими показниками дефіциту заліза, такими як феритин сироватки і протопорфірин еритроцитів [26].

Фізичний розвиток та харчування. В даний час у багатьох дослідженнях показано, як геогельмінтози погіршують харчовий статус дітей [14,33].

Затримка зросту у дітей з геогельмінтозами пов'язана з різними механізмами, включаючи зменшення споживання нутрієнтів через порушення всмоктування та/або зниження апетиту [14]. В результаті у дітей з інвазією геогельмінтами відзначаються вищі рівні затримки зросту [24,25,33].

Дослідження, проведене серед дітей північного сходу Бразилії, показало, що в когорті дітей у віці 2–7 років за умови гельмінтної інвазії в ранньому дитинстві спостерігався дефіцит зросту 4,6 см у віці 7 років [18]. Навіть легкий ступінь інвазії може чинити шкідливий вплив на білковий обмін, апетит та еритропоез [25].

Вітамін А. Існують дані, що низький рівень сироваткового вітаміну А (ретинолу) пов'язаний з аскаридозом і в деяких випадках трихоцефальозом [32]. Аскарида живе в кишечнику, де заважає засвоєнню цього вітаміну [35]. Дослідження, проведене в Непалі, виявило, що поширеність ксерофтальмії — очні прояви недостатності вітаміну А — утричі вища у дітей з аскаридозом віком 6–120 місяців, ніж у неінвазованих аскаридами дітей [22].

Когнітивні функції. За результатами великого рандомізованого дослідження, проведеного серед дітей віком 6–59 місяців, інвазія геогельмінтами негативно впливає на розвиток моторики та мови у дітей [19].

Клінічні прояви гельмінтозів у дітей, що найчастіше зустрічаються в Україні [9]:

Ентеробіоз:

  • свербіння в періанальній ділянці, промежині, статевих органах;
  • астеноневротичний синдром з порушенням сну;
  • затяжний ентероколіт;
  • синдром гострого апендициту;
  • вульвовагініт, парапроктит;
  • мастурбація;
  • енурез;
  • запалення рогівки (Keratitis dendritica).

Аскаридоз:

  • субфебрилітет;
  • висипання на шкірі;
  • диспептичний синдром: болі в животі «летючого» характеру, втрата маси тіла, нудота, блювання, метеоризм, нестійкі випорожнення, схильність до закрепів, відрижки;
  • бронхолегеневий синдром: сухий чи вологий кашель з розвитком «летких» інфільтратів (синдром Лефлера) у поєднанні з алергічним дерматозом, обтурація бронхів, еозинофілія на фоні лейкоцитозу;
  • обструктивний синдром з розвитком кишкової непрохідності, обтураційна жовтяниця. При масивній інвазії можливий розвиток гранулематозного гепатиту з гепатоспленомегалією, жовтяницею, підвищенням у крові активності трансаміназ, лужної фосфатази, рівня білірубіну;
  • астеноневротичний синдром;
  • порушення нічного сну (викрики, стогін, метання уві сні, часте пробудження, плач, безсоння, кошмарні сновидіння). При важкому перебігу можливий розвиток екламптичних, хореатичних та епілептичних нападів;
  • свербіж, почервоніння шкіри навколо ануса;
  • ознаки ослаблення імунітету: діти часто і тривало хворіють, рецидивні стоматити і гінгівіти або гнійні захворювання шкіри та слизових оболонок.

У цілому діагностика гельмінтозів проводиться на підставі клінічної картини хвороби, а також лабораторних даних — виявлення яєць, личинок або зрілих гельмінтів та їхніх фрагментів у крові, блювотних масах, сечі, вмісті абсцесів і пунктатів, дослідження шкіри.

Лабораторна діагностика. Біологічним матеріалом для досліджень на наявність гельмінтів, їх фрагментів, личинок і яєць служать фекалії, сеча, дуоденальний вміст, жовч, мокрота, ректальний і періанальний слиз, кров, м'язова тканина.

Найчастіше об'єктом дослідження є фекалії. Макроскопічні методи застосовують для виявлення виділених гельмінтів або їх фрагментів, метою мікроскопічних досліджень є виявлення яєць і личинок. Для широкого застосування рекомендований метод Като, заснований на виявленні яєць гельмінтів в просвітленому гліцерином і підфарбованому малахітовим зеленим товстому мазку фекалій.

Діагноз ентеробіозу встановлюють на підставі дослідження матеріалу, отриманого з періанальних складок за допомогою тампону, шпателя, відбитку із застосуванням «липкої стрічки». Методи збагачення засновані на різниці відносної щільності вживаних розчинів і яєць гельмінтів. У нашій країні використовують методи флотацій Калантарян і Фюллеборна.

Спеціальні діагностичні лабораторні методи ділять на наступні групи:

  • гельмінтоовоскопічні (із збагаченням і без збагачення);
  • мікрогельмінтоскопічні (ентеробіоз, теніоз);
  • гельмінтоларвоскопічні (блювотні маси, жовч, сеча, харкотиння, дуоденальний вміст);
  • біопсія м'язів (теніоз);
  • зіскрібки (ентеробіоз);
  • імунологічні методи;
  • епідеміологічні методи (збір епіданамнезу).

Гострі наслідки гельмінтозів. Не слід залишати поза увагою гострі наслідки геогельмінтозів у маленьких дітей. Кишкова непрохідність є одним з небезпечних для життя наслідків аскаридозу і найбільш часто зустрічається у дітей до 10 років. Підраховано, що в світі щороку трапляється 12 млн випадків кишкової непрохідності, викликаної глистяною інвазією у дітей, з яких приблизно 10 000 закінчується летально [12].

За даними опублікованих досліджень, кількість випадків кишкової непрохідності становить від 0 до 0,25 випадку на рік на 1000 осіб населення в ендемічних районах, при летальності в середньому >5% [17].

Патогенетична терапія гельмінтозів проводиться антигельмінтними препаратами. При лікуванні необхідно дотримуватися таких правил:

  1. Терапія суворо індивідуальна.
  2. Лікування має бути комплексним, включати не тільки знищення паразитів, але і ліквідацію наслідків їх життєдіяльності (анемію, алергічні прояви тощо).
  3. Антигельмінтний препарат повинен мати ларвіцидну (знищувати личинки), овіцидну (знищувати яйця), верміцидну (знищувати дорослих паразиті) дії.
  4. Обов'язковий контроль результатів лікування паразитологічними методами.

Дегельмінтизацію рекомендується проводити у три етапи, використовуючи ентеросорбенти, антигістамінні та антигельмінтні препарати (С.О. Крамарєв, 2006).

У даний час у нашій країні для лікування глистяних інвазій використовуються наступні антигельмінтні препарати відповідно до Державного формуляру лікарських засобів (наказ МОЗ України від 23.03.2011 р. №159) [6]:

17.7. Антигельмінтні засоби

17.7.1. Засоби, що застосовуються при трематодозах

ПРАЗИКВАНТЕЛ

17.7.2. Засоби, що застосовуються при нематодозах

17.7.2.1. Ентеробіоз

МЕБЕНДАЗОЛ
АЛБЕНДАЗОЛ
ПІРАНТЕЛ
ПІПЕРАЗИНУ АДИПІНАТ

17.7.2.2. Аскаридоз, трихоцефальоз, анкілостомі доз, некатороз

ЛЕВАМІЗОЛ
МЕБЕНДАЗОЛ
АЛБЕНДАЗОЛ
ПІРАНТЕЛ
ПІПЕРАЗИНУ АДИПІНАТ

17.7.2.3. Дірофіляріоз, токсокароз, трихінельоз, стронгілоїдоз

МЕБЕНДАЗОЛ
АЛБЕНДАЗОЛ

17.7.2.4. Дракункульоз

МЕТРОНІДАЗОЛ

17.7.3. Засоби, що застосовуються при цестодозах

17.7.3.1. Гіменолепідоз, теніоз, теніархоз, дифілоботріоз

ПРАЗИКВАНТЕЛ
АЛБЕНДАЗОЛ

17.7.3.2. Ехінококоз (основний метод лікування — хірургічний)

АЛБЕНДАЗОЛ

17.7.3.3. Цистицеркоз (основний метод лікування — хірургічний)

ПРАЗИКВАНТЕЛ
АЛБЕНДАЗОЛ

17.7.3.4. Інші цестодози

АЛБЕНДАЗОЛ
ПРАЗИКВАНТЕЛ

Для лікування та боротьби з геогельмінтозами ВООЗ з 1997 р. рекомендує чотири антигельмінтні засоби: пірантелу памоат, альбендазол, мебендазол та левамізол [36].

Згідно з рекомендаціями, розробленими в США (Medical Letter, 2002), пірантелу памоат вважається препаратом першої лінії для лікування ентеробіозу у дітей та дорослих.

За даними метааналізу, ефективність ангигельмінтної терапії одноразовим пероральним прийомом пірантелу памоату стосовно збудника аскаридозу в середньому склала 88% (79–93%) [23].

Клінічні випробування ефективності та переносимості пірантелу показали його високу активність при ентеробіозі та аскаридозі (94–100%), а також гарну переносимість [1].

Пірантелу памоат є антихолінестеразним засобом. Деполяризуючий ефект пірантелу порушує синаптичну передачу в тілі гельмінтів (спочатку її посилює, потім пригнічує), призводить до розвитку нейром'язової блокади і внаслідок цього до спастичного паралічу м'язів гельмінтів, сприяючи їх виведенню з калом, не подразнює слизову кишечнику і не призводить до міграції глистів. Діє як на статевозрілих, так і на статевонезрілих гельмінтів, чутливих до препарату, не діє на личинок у стадії міграції.

Показаннями до застосування пірантелу є лікування гельмінтозів — аскаридозу, ентеробіозу, анкілостомозу, некаторозу.

Препарат приймається внутрішньо одноразово, незалежно від прийому їжі та часу доби; немає необхідності застосовувати проносні засоби або дотримуватися дієти; дорослим доцільніше призначати препарат у вигляді таблеток, дітям — у вигляді суспензії. Призначається дітям у віці від 6 місяців.

При ентеробіозі, аскаридозі (а також при змішаних інвазіях цими паразитами) для дітей і дорослих курсова доза суспензії становить 10–12 мг/кг одноразово, тобто дітям у віці від 6 місяців 1 мірна ложка суспензії на 10 кг маси тіла в один прийом; дорослим з масою тіла до 75 кг — 6 мірних ложок на один прийом; дорослим з масою тіла >75 кг — 8 мірних ложок на один прийом.

Також дітям у віці 6–18 років призначається 1 таблетка (125 мг) на 10 кг маси тіла, дорослим з масою тіла до 75 кг — 6 таблеток по 125 мг або 3 таблетки по 250 мг. Дорослим з масою тіла від 75 кг — 4 таблетки по 250 мг.

Максимальна доза — 1 г внутрішньо одноразово (діти від 6 міс. до 2 років — 125 мг, діти 2–6 років — 250 мг, діти 6–12 років — 500 мг, діти старші 12 років та дорослі з вагою тіла менше 75 кг — 750 мг, дорослі з вагою тіла понад 75 кг — 1 г). При інвазії гостриками (або круглими черв'яками) рекомендують повторити лікування через 3 тижні. При ентеробіозі з метою покращення ефекту рекомендується чітке дотримання правил особистої гігієни (особливо дітям).

Серед побічних ефектів пірантелу в окремих випадках можливі біль в епігастральній ділянці, нудота, блювання, діарея, анорексія, а також головний біль, запаморочення, сонливість, підвищена стомлюваність, шкірні висипання, підвищення активності печінкових трансаміназ. Звичайно пірантел добре переноситься, оскільки не потрапляє в системний кровоток і не спричиняє системних побічних ефектів [29].

Пірантел широко використовується в численних програмах боротьби з гельмінтами, особливо в Південно-Східній Азії та Латинській Америці. У дослідженні за участю 1506 осіб, включаючи дітей віком до 5 років, побічні ефекти були незначними і скороминущими і включали діарею (4,3%), болі в животі (4%), нудоту (3,5%), блювання (2%) і головний біль (3%) [20,27]. Тимчасово підвищений рівень сироваткових трансаміназ був виявлений у 2% пацієнтів.

Профілактика гельмінтозів [9] включає:

  • формування здорового способу життя;
  • дотримання санітарногігієнічних навичок у сім'ї, дитячих установах, лікарнях (миття рук після вулиці, туалету; кожна дитина, член сім'ї повинні мати власні предмети особистої гігієни тощо);
  • правильну кулінарну обробку харчових продуктів — великий ризик ураження гельмінтами при споживанні сирокопчених, свіжозаморожених, погано термічно оброблених продуктів; необхідно ретельно мити фрукти, овочі, ягоди;
  • вживання тільки фільтрованої водопровідної або кип'яченої води;
  • запобігання фекальному забрудненню навколишнього середовища;
  • правильний догляд домашніх тварин, їх обстеження на гельмінти, дегельмінтизація;
  • раннє виявлення хворих, своєчасне їх лікування;
  • при ентеробіозі важливо тримати руки і нігті в чисто ті, також важливі підмивання дитини на ніч і кожен ранок з милом, заміна натільної і постільної білизни щодня, прасування її гарячою праскою, вологе прибирання приміщень з використанням крутого окропу;
  • химіопрофілактіка гельмінтозів 2 рази на рік.

Таким чином, проблема гельмінтозів є актуальною в педіатрії. Гельмінтози чинять велику шкоду здоров'ю дітей. Особливістю гельмінтозів є значне поширення серед дитячого населення. В терапії найбільш поширених гельмінтозів — ентеробіозу та аскаридозу — використовують ряд антигельмінтних препаратів. Серед них пірантел (Гельмінтокс, Lab. Innotech International, Франція).

Гельмінтокс діє на найпоширеніші гельмінтози в Україні (аскаридоз, ентеробіоз), може застосовуватися при глистяній інвазії декількома видами гельмінтів. Має високий профіль безпеки і низький рівень побічних ефектів. Лікування Гельмінтоксом добре переноситься. Пірантелу притаманний незначний ризик побічних ефектів, оскільки пірантел тільки знерухомлює гельмінти, а не викликає їх загибель. Понад 93% пірантелу виділяється з фекаліями в незміненому вигляді, тому препарат практично не має системних ефектів.

Гельмінтокс простий у застосуванні — прийом одноразовий, не залежить від прийому їжі, не вимагає дотримання дієти, не потребує проведення тесту на вагітність у жінок перед початком прийому препарату. Дозволений до застосування у дітей з 6 місяців. Гельмінтокс має 3 форми випуску — таблетки 125 і 250 мг, суспензія 125 мг/2,5 мл.

Автори вдячні «Лабораторії Іннотек інтернасіональ» за надані наукові матеріали, які були використані в роботі над статею.